Осінні свята в Україні

Календарний період осінніх свят не має цілісної системи, вбираючи окремі звичаї та обряди, пов’язані із завмиранням природи та приготуваннями до зими. Головними стали звичаї, приурочені до збору врожаю та повернення худоби з літніх пасовищ (у Карпатах — з полонин).

 11 вересня — свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка. Це єдиний день за весь рік, коли не дозволяється їсти борщ. Цього дня не можна брати до рук сокири, пилки, ножа, навіть хліб ламають руками.

 14 вересня — свято Преподобного Симеона Столпника, а по-народному — Семена. Церква свого часу, пристосовуючись до хліборобського побуту, запровадила святкування Нового року саме цього дня, але це не прижилось, оскільки відставало від дійсного завершення циклу хліборобських робіт та дня осіннього рівнодення (23 вересня), якому, за уявленнями язичників, передувало повне очищення природи і людини. А взагалі, Семена — давнє народне свято, пов’язане із посвятою хлопчиків у воїни. У цей день справляли пострижини хлопців і вперше садовили їх на коней. 

 27 вересня — свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, у народі — Здвиження. З цим святом народна традиція пов’язує зміни в природі: здвиг Землі з літа на зиму та поступове завмирання активного життя в лісах та полях. Залягають на зимову сплячку звірі, доцвітають останні осінні квіти, птахи відлітають у вирій, першою, за новір’ями, летить зозуля, бо у неї ключі від вирію — теплої країни, де живуть птахи і змії взимку. 

14 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці, або ж просто Покрова. Це старовинне народне свято, пов’язане з культом поминання предків та творення нових родин, свято закінчення хліборобського циклу робіт, коли завершувались всі польові роботи.

На Покрову справлялась переважна більшість весіль. За прадавньою традицією вважалось, ще осінь — найблагодатніша для весільних гулянь пора. Із давнини прийшло переконання, що як Покрова накриває траву листям, землю снігом, а воду льодом, так і дівчат повинна накрити вона шлюбним вінцем. Крім того, від козацьких часів Покрова була національним святом, оскільки запорозькі козак вважали святу Покрову своєю покровителькою, а значить, і покровителькою всієї України. 

 Від Покрови до Пилипа (27 листопада) на Україні споконвіку справляли весілля. У цей час люд займалися хатньою роботою: жінки пряли, а чоловіки домолочували у клунях хліб.

 Потім починалась Пилипівка — піст, а для неодружених молоди людей — вечорниці та досвітки, можливість ближче познайомитись один з одним та вибрати собі пару до вподоби. Від Пилипівки починались і сватання, які тривали до Дмитра.